Субота, 18.11.2017, 20:22
Вітаю Вас Гість | RSS

Старокостянтинівський
ліцей імені М.С.Рудяка

Блог

Головна » 2014 » Лютий » 15 » СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ
13:21
СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

 

 

Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з тебе засяяло Сонце Правди—Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. 
тропар празника

Різдвяний круг свят завершується празником Господнього Стрітення(гр. Іпапанте), що його святкуємо 2 (15) лютого, сорокового дня по Христовому Різдві. 

Біблійні підстави свята:

У Старому Заповіті закон забороняв ізраїльтянкам після народження дитини впродовж певного часу виходити між люди і доторкатись речей, посвячених Богу. Сорокового дня після народження хлопця, а вісімдесятого після народження дівчини кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня на всепальну жертву як знак признання над собою найвищої Божої влади та подяку за щасливі роди, а голуба або горлицю — на жертву за гріхи. Після цього жінка вважалася очищеною. Убогі люди могли принести два голуби або дві горлиці, одну — на жертву всепалення, другу — на жертву за гріхи.

Згідно цього звичаю зробила й Марія, мати Ісуса Христа. Цю пам'ятну подію описує докладно св. євангеліст Лука (Лк 2, 22-38).

Церковне передання про подію Стрітення:

До євангельського оповідання про Господнє стрітення церковне передання додає, що священик Захарія, який був тоді у храмі, ввівши до святині Пречисту Діву Марію з Ісусом, поставив її не там, де, звичайно, стояли жінки, які приходили очиститись, а на місці, призначеному для дівиць, куди жінки не могли входити. Це викликало обурення книжників, ревнителів закону, що бачили в цьому порушення законного порядку. Про це говорить св. Григорій Ніський:«Просвічений Божим Духом та знаючи таємницю непорочності народженням, Захарія не усунув Матері-Діви в храмі з місця, призначеного законом дівам, і повчив юдеїв, що людська природа й усе творіння підвладне своєму Творцеві та що Він володіє ним, а не воно Творцем; тому його волею було показати новий спосіб народження, що не перешкодив Матері залишитися Дівою»

Історія розвитку свята:

Празник Господнього Стрітення почався в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця Етерія Сильвія у своєму щоденнику, де вона називає його «40-им днем після Богоявління»Ось як вона описує святкування цього празника:«Сороковий день після Богоявління святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресіння(Анастазіс) і всі тут збираються на Літургію. Все правиться по приписаному порядку з найбільшою урочистістю наче на Великдень. Всі священики проповідують і також єпископ. Всі вони пояснюють текст Євангелії, де говориться, як 40-го дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму».

З Єрусалиму празник поширився по цілому Сході, але у Візантії почав урочисто святкуватись аж після 542 року, після наказу цісаря Юстиніана (†527-565). За переданням в тому часі один праведник мав об'явлення від Бога, що нещастя, яке настигло державу, відійде, коли буде установлене врочисте святкування Господнього Стрітення.

Празник Стрітення на Заході первісне був Господським і щойно багато пізніше став уважатися Богородичним та дістав назву «Очищення Пречистої Діви Марії» або «Пожертвування Ісуса у святині». Нові приписи латинської Церкви від II-го Ватиканського Собору знову поставили Стрітення поміж Господські празники.

У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву «Стрітення Пресвятої Богородиці».

Наступного дня після Стрітення Східна Церква святкує пам'ять праведних Симеона й Анни.

Обрядові особливості свята:

На свято Стрітення існує традиція освячувати свічки. З джерел дізнаємося, що приношення свічок у процесії на Стрітення практикувалось в Олександрії. Кирило Олександрійський (†444) у своїй проповіді про принесення Дитяти Ісуса до храму згадує про ношення свічок цього дня в Олександрії. Про таку саму практику в Анкирі говорить Теодот Анкирський (†446). Звичай благословити свічки на Стрітення прийшов аж по X-ім столітті. Перший раз згадує про нього Римсько-Германський служебник з XII ст.

Обряд освячення свічок нагадує нам, що Ісус Христос, світло від світла, в день принесення в єрусалимського храму перший раз об'явив себе прилюдно як «світло на об'явлення поганам».

Побожні християни мають звичай берегти посвячені на Стрітення свічки по своїх домах і світити їх у різних потребах з вірою й надією, що Бог дасть їм бажане добро і вбереже від нещастя.

З події принесення Ісуса до святині Божою Матір'ю бере свій початок обряд християнського «виводу», коли матері-християнки приносять своїх новонароджених дітей до церкви, де відбувається церковне благословення матері й дитини. Мати з дитиною входять до церкви, священик приводить їх до тетраподу, мати стає навколішки, а священик молиться, благословить їх та кропить свяченою водою. Таким обрядом виводу св. Церква виявляє пошану жінці, яка в чесному християнському подружжі породила нового Божого слугу.

Переглядів: 337 | Додав: book2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Календар
«  Лютий 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728
Погода
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Пошук
Наше опитування
Чи хотіли б Ви взяти участь у МАН?
Всього відповідей: 255
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0